Наслідки співпраці з бізнесом на окупованій території

Територія, тимчасово окупована рф, є невід’ємною частиною території України. На ній продовжують діяти Конституція України, закони України та міжнародні договори. Тому підприємства та ФОПи, що опинилися на окупованих територіях, мають залишатися на українській реєстрації та працювати за українським законодавством. Проте під час окупації є «червоні» лінії. Бізнесменів, які їх перетнуть, можуть визнати колабораціоністами.

Якщо ваш контрагент перебуває на тимчасово окупованій території, з’ясувати особливості його госпдіяльності та внутрішню «кухню» може бути не так легко. Ускладнює цей процес обмежений доступ до державних реєстрів, якими бізнес користувався для перевірки контрагентів. У такому разі зростає ризик потрапити під санкції на території Україні. З’ясуємо все почергово.

Яку територію вважають окупованою

Ще 2014 року депутати ухвалили Закон № 1207. Ним встановили низку обмежень для діяльності бізнесу на окупованій території.

Закон № 1207 дозволяє провадити господарську діяльність винятково після того, як підприємство змінило податкову адресу на іншу територію, підконтрольну Україні. Це обмеження впливає і на правочини. Усі договори з підприємством, що перебуває на окупованій території, є нікчемними. Не потрібно визнавати правочин недійсним через суд, оскільки таке обмеження встановлює закон. Тож якщо укладете договір із контрагентом на тимчасово окупованій території України, не порушите норм Закону № 1207, але правових наслідків для сторін він не створить. Проте наслідки можуть бути, якщо сторони хоча б частково виконають умови нікчемного правочину.

Ліцензії і документи дозвільного характеру не діють на тимчасово окупованих територіях, але зберігають чинність після зміни податкової адреси на підконтрольну Україні територію. Переказувати кошти між тимчасово окупованою та іншою територією України заборонено (ст. 13 Закону № 1207). На період тимчасової окупації також заборонено будь-якими видами транспорту переміщувати товари (роботи, послуги) з тимчасово окупованої території на іншу територію України або навпаки (ст. 13-1 Закону № 1207).

Ці обмеження стосуються особливостей ведення бізнесу на офіційно визнаних тимчасово окупованими територіях. Їх перелік знайдете у Законі № 1207.

Тимчасово окупованими територіями вважають:

• АР Крим та місто Севастополь, внутрішні води України цих територій;
• внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територію виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
• іншу сухопутну територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), введеним у дію указом Президента України;
• надра та повітряний простір під цими територіями (п. 1 ст. 3 Закону № 1207).

В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території визначає та скасовує РНБО за указом Президента України. Однак станом на початок вересня 2022 року можновладці такого рішення не ухвалили. Без юридичної підстави території, не підкон­трольні Україні після початку повномасштабної війни, не вважають тимчасово окупованими у розумінні Закону № 1207. Тому наведені обмеження щодо провадження господарської діяльності на них поки не поширюється.

Умовно тимчасово окуповані території можна поділити на дві категорії:

• території Донецької, Луганської областей та Криму, окуповані до 24.02.2022;
• території, тимчасово окуповані після 24.02.2022. Однак переліку цих територій, затвердженого відповідно до вимог Закону № 1207, на сьогодні немає.

Тож можна дійти висновку, що обмеження для госпдіяльності за Законом № 1207 на територіях, тимчасово окупованих після 24.02.2022, діятимуть після їх офіційного визнання, тобто після ухвалення відповідного рішення РНБО. Тоді всі договори та господарські операції з підприємствами, що залишилися на цих територіях, потрібно буде зупинити.

При цьому не слід плутати рішення РНБО з наказом Мінреінтеграції. Він слугує для нарахування виплат внутрішньо переміщеним особам, і не створює жодних правових наслідків чи обмежень для взаємодії з бізнесом.

Яка відповідальність загрожує колаборантам

Червоними лініями, що відокремлюють український бізнес в окупації від колаборантів, є:

• добровільна співпраця із владою рф;
• перереєстрація за російським законодавством;
• постановка на облік в органах окупаційної влади;
• сплата податків. Щойно підприємство сплатить податок країні-агресору, службових осіб можуть вважати колаборантами. А це вже кримінальне правопорушення.

І попри те що території, окуповані після 24.02.2022, РНБО ще офіційно не визнала такими, ризик співпраці з контрагентом нікуди не зникає. Ще на початку березня 2022 року законотворець допов­нив Кримінальний кодекс України (КК) статтею 111-1, яка встановлює відповідальність за колабораційну діяльність.

Такий злочин суб’єкт господарської діяльності вчинить, якщо передасть матеріальні ресурси збройним формуванням країни-агресора або вестиме господарську діяльність у взаємодії з країною-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Склад злочину правоохоронці доводитимуть у діях підприємців, які платно чи безоплатно передали органам окупаційної влади, наприклад, пальне, устаткування, транспортні засоби, продукти, виконували для них роботи чи надавали їм послуги. Тобто з огляду на встановлений в Україні публічний порядок в умовах збройної агресії будь-яку госпдіяльність на окупованих територіях, не пов’язану з гуманітарною допомогою місцевому населенню чи забезпеченням його життєдіяльності, суд може визнати колабораційною.

Кримінальна відповідальність за колабораціонізм може загрожувати і підприємствам на підконтрольній території України. Розглянемо приклад, як це може статися в разі взаємодії з контрагентом із тимчасово окупованої території.

Уявімо, що директор підприємства на тимчасово окупованій території погодився створити програмне забезпечення для окупаційної влади. Для цієї роботи він залучив за субпідрядом ІТ-компанію з підконтрольної території України. Програму створили, й окупаційна влада використовувала ці технології для збирання комунальних платежів. Тобто самопроголошені адміністрації незаконно отримували кошти через ІТ-продукти субпідрядника.

У такій ситуації ІТ-компанію з під­контро­льної території України можуть визнати пособником колабораційної діяльно­сті, що сприяв вчиненню кримінального правопорушення. Кримінальна відповідальність за пособництво така сама, як за основний злочин. Такі дії можуть карати штрафом до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років із конфіскацією майна (п. 4 ст. 111-1 КК).

У широкому трактуванні закид у колабораційній діяльності можуть застосовувати до осіб та підприємств, що провадять будь-яку господарську діяльність у взаємодії з рф, у т. ч. через ланцюг постачання. Отже, під таку діяльність може підпадати надання послуг та виконання робіт, постачання товарів на користь рф та афілійованих до неї осіб, державних та пов’язаних із ними підприємств.

Як перевірити контрагента

На сьогодні немає юридичних обмежень на укладення правочинів із контрагентами, які перебувають на територіях, тимчасово окупованих після 24.02.2022. Тож співпрацювати з контрагентами, зареєстрованими на цих територіях, не заборонено, навіть без виконання вимоги про перереєстрацію на інших територіях України.

Нових контрагентів перевіряйте за доступними відкритими джерелами. Насамперед з’ясуйте адресу реєстрації підприємства або ФОПа. Оскільки Єдиний державний реєстр не працює, орієнтуйтеся на інші ресурси, що працюють на основі держреєстрів та обробляють інформацію про суб’єктів господарювання.

З’ясували, що контрагент перебуває на непідконтрольній території — не полінуйтеся принаймні отримати від нього документальне підтвердження, що він подає звітність чи сплачує податки до українського бюджету.

Звісно, ідеально буде розуміти, де і в якому стані наразі перебуває контрагент і чи має він можливість виконати свої зобов’язання. Зазвичай цю інформацію можна отримати лише в перевірених контрагентів. Із новими контрагентами на тимчасово окупованій території можуть бути вищі податкові та фінансові ризики. Щоправда, і співпрацювати з такими контрагентами зараз доволі проблематично з огляду на обмеження на розрахунки, встановлені НБУ. Складнощі виникають також із ввезенням товарів на тимчасово окуповані території та їх вивезенням.